Оцінка продуктивності робочих місць, вибір оптимальних способів організації праці та виявлення втрат робочого дня вимагають застосування різних методів нормування праці робочих.

Метою застосування методів нормування праці робітників є:
- визначення структури робочого часу та часток витрат часу на ті чи інші види робіт чи перерв.
- аналіз видів втрат робочого часу та підготовка пропозицій щодо раціоналізації робочого процесу.
- виявлення потенціалу підвищення продуктивності методами нормування праці працівників, за допомогою вдосконалення системи організації праці.
- отримання фактичних даних для розрахунку норм праці.
- перевірка напруженості розроблених раніше та чинних норм праці.
- аналіз причин існуючих відхилень фактичного виконання норм праці (значного недовиконання чи перевиконання) від планових значень.

Класифікація методів нормування праці робітників

По організації спостереження методи нормування праці робітників поділяються на дві категорії:
- методи суцільного спостереження, при яких спостереження за роботою співробітника здійснюється безперервно протягом того чи іншого відрізку часу (наприклад, зміни).
- Методи моментного спостереження, у яких спостереження здійснюється періодично, через певні інтервали часу.

Перевагою методів суцільного спостереження є детальність та подробиця аналізованих даних, їх висока достовірність, можливість отримання даних в абсолютному вираженні (секунди, хвилини, години), а також великі можливості щодо аналізу потенціалу покращення робочих процесів.

Методи моментного спостереження менш трудомісткі, і дозволяють одночасно проводити нормування праці великої кількості робочих (їх чисельність обмежена лише фізичними можливостями нормувальника переміщення між робочими місцями). З іншого боку, методи нормування праці робочих з допомогою моментних спостережень надають менший психологічний вплив на спостерігаються співробітників (оскільки спостереження який завжди).
Фотографія робочого часу як метод нормування праці робітників

Фотографія робочого дня одна із основних методів нормування праці робочих. Залежно від кількості співробітників, фотографія робочого часу може бути:
- індивідуальною (спостереження за одним виконавцем або одиницею обладнання).
- Груповий (спостереження за кількома виконавцями чи одиницями обладнання).
- бригадної (спостереження за бригадою робітників, зайнятих виконанням спільної роботи).

Метод нормування праці робочих Фотографія робочого дня дозволяє визначити структуру робочого дня, яка, своєю чергою, необхідна розрахунку норм праці та чисельності персоналу. Також завдяки ФРВ вдається підготувати організаційні заходи щодо підвищення продуктивності праці, усунення втрат робочого часу та скорочення нераціональних витрат.
Маючи нагоду, пропонуємо онлайн тренінги нормування праці, а також дізнайтесь, що таке нормування праці? Які завдання вирішує система нормування праці?

Фіксація результатів спостереження під час фотографії робочого дня може проводиться:
- Нормувальником на рукописному бланку.
- Нормувальником за допомогою комп'ютера або спеціального приладу.
- Найпрацюючим співробітником (самофотографія).
- Відеокамерою.

Спосіб запису результатів спостереження може бути цифровий (види роботи відзначаються секундами), індексний (види робіт відзначаються індексами), графічний (позначки на шкалі часу) або змішаний (наприклад, індексно-цифровий).

Хронометраж як метод нормування праці робітників.
 Другим основним методом нормування праці робітників є хронометраж - багаторазове спостереження повторюваних робочих операцій. Хронометраж зазвичай проводиться після фотографії робочого дня з метою статистично точнішого виміру часу на робочі операції. Виходячи з цих вимірів, розраховуватимуться трудомісткість робіт та норми.

Залежно від способу хронометрування, хронометраж може бути:
- Суцільним – безперервне спостереження із фіксацією витрат часу на елементи операцій за поточним часом.
- Вибірковий - фіксація за окремими відрахунками витрат робочого часу.
- цикловим – фіксація витрат часу на групи трудових прийомів, робочих рухів чи виробничих операцій. Цикловий метод хронометражу зазвичай застосовується, якщо фіксація окремих елементів скрутна через коротку тривалість.

Результати хронометражних спостережень зазвичай записуються цифровим методом, рідше – графічно. Іноді при хронометражах також використовують індексні позначення.
Фотохронометраж як метод нормування праці робітників

На відміну від звичайного хронометражу, фотохронометраж застосовується для вивчення витрат робочого часу за відсутності виробничих операцій, що повторюються. Така необхідність часто виникає в умовах одиничного або дрібносерійного виробництва.

Фотохронометраж є комбінованим методом нормування праці робітників, що поєднує в собі принципи фотографії робочого часу і хронометражу.

Фотохронометраж проводиться за допомогою диференційованих вимірів часу на окремі операції протягом певного відрізка часу (як при хронометражах), а протягом решти часу на види роботи та перерв фіксується лише сумарно (як при фотографії робочого часу).